Баннер
 


Increase Font Size Option 6 Reset Font Size Option 6 Decrease Font Size Option 6

Статьи - Пешеходный туризм   |   Автор: Андрей Деркач

Непал. Катманду. Частина 2 Непальці доброзичливі, і хоча країна не з багатих, але люди тут привітні і не озлоблені бідністю. Більшість непальців володіють поганою англійською. Як і я, тому досить легко було знаходити спільну мову :)

Політика

Через невисокий рівень життя люди, як і в нашій країні, ведуться на обіцянки-цяцянки політиків.

За політичним станом Непал дуже мені нагадав Україну. Політики яких не любить народ, Індія під культурним впливом якої знаходиться Непал, та Китай, який користується повагою в Непалі і з яким Непал намагається розвивати стосунки. Тризуб Шиви. Круті готелі для іноземців так тут також вміють кидати гроші на вітер.

Дуже великий розкид між бідними та багатими.

До речі тут є рішення квартирного питання для України – жити на першому поверсі коли наступні два ще будуються

Є справжні містечка з «хатинок», але навіть такі райони не позбавлені куп сміття просто на дорогах. Непальці також мають тенденцію до заробітчанства – близько 20% бюджету країни саме від них.

В політичному плані  цитати нашого гіда

-    Маоістів в горах нема, вони тепер в парламенті.

-    А в цьому будинку у нас президент та парламент. Суд також хочуть сюди перенести. Так легше охороняти. – Від кого? – Як це від кого? Від нас, від народу!

-    Дві людини з прапорами можуть перекрити велику дорогу – мітинг :)

Наслідки глобалізації вже помітно неозброєним оком – через рекламу “світових цінностей” непальці починають активніше вживати алкоголь та тютюнові вироби.

Йде поступове відокремлення від культури, наприклад молоді не дають імена богів чи міфічних героїв, а дають імена європейського плану Курт, Макс і т.д.

Вигляд однієї з центральних вулиць

Кухня.

Заїхали в крутий ресторан.

Схоже нас впустили виключно через колір шкіри :) Замовили шведський стіл – клас! Коли набирав страв мені порадили “ось цю червону штучку і з неї почніть їсти” на вигляд щось як наша аджика, але там плавало щось темно-зелене що мене трохи і заспокоїло. Ця “червона штучка” виявилась просто рідким вогнем. Знаєте, це коли берешся за вугілля, то спочатку нічого, навіть трохи приємно, а наступної миті ти розумієш, що шкіра вже обвуглилась. Коротше, не обдурили, після першої ж ложки “червоної штучки” їжа пішла як вода в суху землю. Після рису, риби, овочем та півлітру води вогонь у роті почав поволі згасати і повністю вщух лише після десерту – ніжного пудінгу (“Ангельске блюдо, тобто блюдо англійців” (С) “Труфальдіно з Бергамо”) і шматочків яблук та ананасів в йогурті – смакота!

Взагалі кухня радує об’ємом порцій вони великі, так що доводилось замовляти одне блюдо на двох. Об’єм порцій пояснюється тим, що Непал в основному аграрна країна і в основному блюда вегетаріанські(рис та овочі) і непальці їдять двічі на день – вранці та ввечері, обід – легкий перекус. Непальці не вегетаріанці, просто м’ясо і риба не такі вже і дешеві. А наприклад в Свято Дассаін треба їсти м’ясо. Реакції наших туристів на розмір страв приблизно така: “А це на скількох людей? Я замовляв тільки на одного!”

Момо – наші вареники, тільки в середині наче поклали сирі овочі і половина з них – пекучий перець + гостра підлива.

Помітив, що, незважаючи на розміри блюд, від непальської кухні шлунку не важко. Гострі страви наче заряджають енергією, а національні десерти (в основі йогурт) відмінно гасять пекло в роті.

Вулична торгівля

Ціна на товари що пропонуються на вулиці може бути зменшена в 10 разів, в магазинах максимум в 3, але для цього необхідно бути наполегливим як мій батько. Я гроші взяв тільки на другий день, можу ризикнути і щось купити. реальну ціну визначаєш на вскид, але часто продаються дійсно хороші унікальні речі ручної роботи.

Дороги

Безлад на дорогах виправдовується тим, що швидкості невеликі. Всі користуються правилом перевагу в русі має той, хто перший посигналив, тому над містом висить невщухаючий гул автомобільних гудків. Друге правило – об’їзжай. Вони не зупиняються, щоб пропустити. Щоб пропустити вони об’їзжають.

Пішохід на дорозі такий же учасник руху як і усі інші. Тому перехід дороги полягає в тому, що ви маєте рухатись в строго потрібному напрямку і показувати руками сигнали в якому саме напрямку ви рухаєтесь. Не дай вам Боже смикатись, як це роблять наші співвітчизники на наших дорогах. Ще раз, непальці на транспортних засобах не зупиняються.

На дорогах майже не було сварок. Я за своєю звичкою все очікував коли ж після сигналу водій почне тихо материтися своєю непальською мовою, але так і не дочекався. Вони просто сповіщають оточуючих, що їм потрібно виїхати, не відреагували, ну нічого страшного, об’їдемо.

Регулювальники показують напрямок руху не так як у нас. У них вони розвертаються у тому напрямку з якого можна їхати. Ну а ті до кого він стоїть спиною можуть їхати, томущо він їх не бачить.

Автівок середнього класу майже нема (один раз побачили не зрозуміло як потрапивши сюди шкоду, а так в основному японці). Основа – маленькі старі японські та індійські легкові автівки, старі мікроавтобуси обліплені людьми як… гм… мед осами. Старі та нові джипи. Усе це надійно зацементовано мотоциклами, мопедами, та велосипедами. Загалом мопед/мотоцикл тут головний засіб пересування.

Паливо тут двох видів просто бензин, та просто дизель.

На перехрестях стоять регулювальники в колись білих рукавичках. Але їхніх ф-цій я так і не зрозумів. Схоже вони стоять для того, щоб надавати перевагу в русі тій стороні дороги де накопичилось найбільша кількість транспортних засобів.  “Перевага в русі” томущо там все одно мало хто стоїть на місці :) Світлофори також є на великих перехрестях. Вони навіть працюють – в одному напрямку моргає червоний, в перпендикулярному – жовтий – і розумій як хош. Мікроавтобуси керуються двома людьми – водій і хтось(найчастіше якийсь хлопак) з протилежної сторони хто слідкує, щоб мікравтобус проходив. Спілкуються короткими вигуками та перестуком по корпусу машини.

Один раз, в перегоні між містами розігнались до скаженої швидкості – 60 км/год. А правила ті ж самі що і для 30 км/год – адреналіна повні штани. Трошки відпустило, коли з’явилась розділова смуга у вигляді бетонних блоків, і ми більше не мали можливості об’їзжати якийсь автобус по зустрічній смузі, в лобову із величезною вантажівкою. Добре, хоч нормальний асфальт скоро закінчився! Так що повернення до швидкості у 30 км/год я сприйняв як манну небесну. Знаєте, Швидкість 30км\год і ями на дорозі – просто чудово!

Перший вечір здивував кількістю гомосексуалістів, але виявилось(!) що в непальській культурі вважається нормальним, якщо люди однієї статі торкаються один одного (чоловіки та дівчата часто ходять попарно обійнявшись або тримаючись за руки) то це нормально. А от людям різних статей не культурно обійматись чи якось по іншому виявляти свої почуття в публічних місцях. А я два дні ломав голову як вони розмножуються за такої гомосятини, і чому хлопці не чіпляються до дівчат. А дівчата таки гарні – і обличчя гарненькі, і фігурки у них як у моделей. Але якщо взяти до уваги, що кажуть – Хочеш побачити як буде виглядати дівчина через років 20-30 подивись на її матір – то краса у них швидко в’яне… Так що у разі якщо потрібна гарна жінка, то непалок доведеться раз на 5-10 років міняти.

Тхамель

В Тхамелі – район для туристів орієнтуватись я почав тільки десь на другий день, хоча зазвичай починаю орієнтуватись швидше. Тут збиває з пантелику все – яскраві вивески, вуличні продавці, нескінчені вітрини, рух транспорту та пішоходів, сміття на дорозі і густий запах ароматичних паличок, що куряться трохи не усюди. Для того, щоб уявити собі що таке вулиця Тамеля – неширока вулиця метри 4 завширшки. Обабіч вулиці 4-6 поверхові будинки перші поверхи яких виключно магазини продається все, починаючи від води за 10 рупій і закінчуючи ювелірними виробами на сотні доларів. Небо ледь проглядає крізь часту завісу різних рекламних банерів, що чіпляються за стіни та дахи будинків. По вулиці рухаються маленькі машинки таксі, мотоциклісти, велосипедисти та пішоходи різних національностей. Між усім цим снують вуличні торгівці які пропонують їжу, різноманітну біжутерію та ювелірні прикраси, музичні інструменти, кукрі (національна холодна зброя Непалу, ніж вигнутої форми із заточкою по внутрішньому вигину). Не знаю що в мене із виразом обличчя, але чомусь саме до мене з усієї нашої групи підходили молоді непальці із питанням “Gashish? Marihuana?”.  В останній день перебування в Катманду до мене в черговий раз підійшов молодий приємний хлопець із таким питанням

-    Gashish? Marihuana?

-    No, thanks.

-    Ok. Where are you from?

-    Ukraine

-    Oh! Ukraine

-    Yes, it’s near the Russia

-    Ok. You have many friends in Ukraine?

-    Yes

-    Gashish for friends?

Так, вони вміють торгувати. І я починаю розуміти, чому у них алкоголь не користується попитом.

Цікаво спостерігати як наші люди торгуються. Веселить те, що наші люди підвищують голос коли їх не розуміють. Це може здатися дивним, але більшість непальців не глухі, а просто не розуміють української чи російської мов. Хоча серед продавців траплялися такі, хто, трохи послухавши покупців, одразу питали “Russia? Ukraine?” і отримавши ствердну відповідь радісно вигукували “Спасибо, пожалуст!”

Освіта

Тут дуже люблять давати школам гучні назви, що пов"язані із освітою. Типу Гарвард чи Оксфорд.

В місті я знайшов таке

Здивував не стільки серп і молот, скільки зірка Давида. Виявилось що така шестикутна зірка символ знань в індійській культурі. Наш гід Баларам, коли я звернув його увагу на цю зірку сказав, що він не менше за мене був здивований, коли, навчаючись в Москві, дізнався, що у нас це зірка Давида і відноситься до еврейської культури, а не до його рідної. :)

Загалом

Вода в річках і озерах брудна. Для водопроводу беруть воду гірських річок, або артезіанську. Водопровід та каналізація стара, тому воду треба очищати і кип’ятити перед вживанням.

Голуби тут літають дійсно швидко. Після наших пернатих пацюків, жителів помийок, мене дуже здивували ці треновані і розумні птахи, навіть якось не вірилось що вони – голуби. Виявилось все дуже просто – над містом небо постійно патрулюють яструби (чи якісь орли схожі за розмірами).

До собак ставлення також не дуже хороше. В долині Катманду не бачив жодного годованого собаки. Усі якісь нещасні із животами що прилипли до хребтів.

Правил будівництва в  містах також не зовсім мені зрозумілі. За словами нашого гіда Баларами земля дорога, тому отримавши якусь кімнатку її намагаються витягнути в гору. Тому будинки часто нагадують свічки

Релігія та святкування також повертається до туристів різними сторонами. З однієї сторони цікаві і строкаті храми, з іншої я довго не міг зрозуміти чим прикрашені ворота храму

виявилось бичачими кишками. Так само неприємною несподіванкою виявився безголовий труп молодого бичка який валявся просто посеред дороги. Виявилось робітники які його тащили втомились і вирішили перепочити. Ну то таке…

Ну от, від усіх цих вражень вже голова йде колом. Завтра нарешті маємо летіти в Луклу звідки і починається сам трек. Лукла це там, де злетно-посадкова смуга знаходиться на висоті 3400 і з однієї сторони 200 метрів рівної поверхні впираються в гору, а з іншої зриваються в провалля. Бачив літак на якому нам доведеться туди летіти… Дивно, але оптимізму не додалося. Заспокоює тільки те, що там розбивається тільки три літаки на рік. Цікаво скільки їх там взагалі літає?



Вся подорож:

Переліт до Непалу. Катманду. Частина 1
Непал. Катманду. Частина 2
Лукла. Початок походу. Частина 3
Намче Базар. Середина походу. Частина 4
Непал. Монастир Тенгбоче. Частина 5
Если Вам понравилась статья, поделитесь с автором сухариком!
Кстати у автора уже 10 сухарик!
+ 0
 

Комментарии  

 
0 #1 Анастасия Третьякова 09.05.2011 15:58
Вооот, это статья для пессимистов, которые говорят, что мы тут плохо живем.
Домики умилили. Закралась мысль: это я могу свою квартиру на последнем этаже ого-го как достроить!
Цитировать
 
 
0 #2 ольга 09.05.2011 22:44
Щойно дочитала на SKIERі звіт фотоекспедиції українців в Гімалаї 2009 року. Дві години часу минуло як мить. Там все найцікавіше починалось з Лукли. А що змінилось за цей час - дізнаюсь, так думаю, від Андрія. Пише він - як співає. Чекаю.
Цитировать
 
 
0 #3 Андрей Деркач 10.05.2011 11:04
Цитирую Анастасия Третьякова:
Вооот, это статья для пессимистов, которые говорят, что мы тут плохо живем.
Домики умилили. Закралась мысль: это я могу свою квартиру на последнем этаже ого-го как достроить! :lol:


Та подорож Непалом чи Індією робить наших людей оптимістами. :) Отак повертаються вони додому, і землю рідну готові цілувати та Богу дякувати, що в Україні живуть.
Цитировать
 
 
0 #4 Андрей Деркач 10.05.2011 11:15
Цитирую ольга:
Щойно дочитала на SKIERі звіт фотоекспедиції українців в Гімалаї 2009 року. Дві години часу минуло як мить. Там все найцікавіше починалось з Лукли. А що змінилось за цей час - дізнаюсь, так думаю, від Андрія. Пише він - як співає. Чекаю.


Дякую. :)
Щойно трохи полазив по вказаному сайту - є фотки знайомих місць :)
Є навіть знайомі обличчя - Віктор Кльонов
(http://www.skier.com.ua/skierbin/vfor.cgi?skf=get_topic&f=1&t=003525&p=1#0 - десь 16 фотка)
гостював у нас один вечір, із знайомими альпіністами, вони навколо Анапурн планували йти, якщо не плутаю. Запрошував мого батька наступного року ще раз в Гімалаї, але вже "на чоловічий маршрут, а не на прогулянку"
Цитировать
 
 
0 #5 Александр Админов 11.05.2011 12:00
Андрей, надо было привести сувениры for freinds, гашишь и марехуана - что может быть лучше!
Удивили отношения людей одного пола :)
Быстрые голуби
Недостроенные жилые здания
Транспорт и светофоры!
Цитировать
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить



Наши эксперты:

  • Парчевский
    290 (+271)
  • Belka
    60 (+82)
  • Белым Максим
    38 (+67)
  • Некрасов
    6 (+62)
  • Сергей
    26 (+61)
  • Некрасов С.
    32 (+54)
  • Александр
    59 (+52)
  • trovlad
    305 (+43)
  • Іван
    36 (+35)