Баннер
 


Increase Font Size Option 6 Reset Font Size Option 6 Decrease Font Size Option 6

Статьи - Пешеходный туризм   |   Автор: Александр Админов

Я не знаю, що це? Якщо стаття, так де її розмістити. Може це – додатки до лекцій, які я ще нещодавно читав туристам Києва і вони в електронному вигляді є в деяких турклубах. Так чи інакше від роздумів про положення в українському туризмі пухне голова. І тому я вирішив видати мої роздуми «на гора», щоб голова пухла не тільки у мене одного.

Кожний рік перед моїми очима документи десятків груп на випуск у похід ( СП ) , десятки звітів про СП. І в мене є можливість оцінити ситуацію в туризмі зараз і порівняти її з тим, що було в туризмі 30-40 років тому ( я – член київського і українського МКК з 1979р.), побачити, що змінилося на краще, що на гірше. Дуже часто ці порівняння не на користь сучасного туризму, тому і пухне моя голова.

Я по природі своїй пішохідник ( хоча іноді кручу педалі, іноді сідаю на воду, ходив у гірські походи 3-4к.с., робив альпіністські сходження 3Б ) і мої роздуми будуть торкатися в першу чергу пішохідного туризму (СТ).

Почну з найпростішого, з СП 1к.с.. Чомусь зараз, в більшості випадків, новачків ведуть відразу у Крим, Карпати, та ще й в міжсезоння, забуваючи про те, що СП 1к.с. ніхто не забороняє робити в своїх областях, треба тільки згідно з вимог Правил спланувати СП на 130км за 6 днів (можна зробити ще й одне днювання). Метою СП 1к.с. є - навчити новачків жити в польових умовах, тобто щоб вони уміли ставити намети, розпалювати вогнище, готувати їжу, навчити гігієні в СП, елементам техніки СП, нормальним взаємовідносинам в групі, привчити до фізичних навантажень і т.д. Усьому цьому можна навчити в СП по своєму регіону, а не в Карпатах, витрачаючи на це більше часу і коштів. Чую голоси опонентів: «Усьому цьому можна навчити на тренуваннях». Я не проти, але ніякі тренування не замінять СП. В моєму СП на Кодарі учасниця на перевалі Трьох Жандармів ( Азарової ) на спуску скинула з плечей рюкзак, хоча на тренуваннях у неї ніколи не було проблем з дюльфером. Мені вона потім пояснила просто: « Там було куди падати». Для ясності треба додати, що рельєф не дозволяв з перевалу спускати рюкзаки окремо від людей, вага рюкзака була кг 27, це був початок маршруту. Тренування тренуваннями, а поход походом. А щоб ці СП під Києвом не були нудними, їх можна планувати по лінії оборони з дотами, з історичними «змійовими» валами, під Васильковом є маршрут руху декабристів у 1812р. До речі в таких офіційних СП 1к.с. і некатегорійних, якщо вони здійснювалися в зимових умовах можна отримувати досвід організації зимових ночівель, за яким зараз їдуть в Крим, Карпати. Ставити намети на снігу і ночувати при мінусовій температурі можна і під Києвом. Наші Правила цього не забороняють ( див. п.2.3.2.9). А заодно в таких СП можна перевірити нове спорядження, придбане для більш серйозного літнього СП, хоча, на мою думку несерьойзних СП не буває.

Наступна проблема це – відношення до днювань у СП. Згідно Правил 20% днів походних днів можуть бути днюваннями, а перше з них треба робити після 2 -3 дня СП: тяжкий стартовий рюкзак, організм звикає до нових умов ( для нього це – великий стрес ), тобто акліматизується. Організму потрібен відпочинок. А ви спитайте у учасників СП 1-3к.с., скільки у них було днювань. Відповідь вражаюча – ні одного, особливо це стосується вело туристів, вони часто не знають, що в СП можуть бути днювання. Краще з днюваннями у пішохідників, особливо, якщо погана погода. Днювання треба планувати, а не чекати, коли саме життя примусить робити їх ( я маю на увазі травми, надзвичайні пригоди, метео умови). Днювання це - не тільки відпочинок, це ще – радіалки, знайомство з цікавими місцями на маршруті, рибна ловля, ягоди, гриби, можливість приготувати смачну їжу, на що не вистачає часу в туристські будні. Можна пробігти по Таймиру і не побачити водоспадів по 100м, які навіть не мають назви, не скоштувати найсмачнішої ягоди – княженики. Спеціаліст з Узбекістону навчив нас робити справжній плов зі звичайних тур. продуктів, і туристи наших травневих карпатських СП згадують його цілий рік нарівні зі сходженнями на Сивулю, Говерлу чи відвідинами поляни нарцисів біля Близнеці. Мені жалко туристів, які пробігли і не побачили на Алтаї крижану стіну Аккему, озер Казка, Тайменнє, Дарошколь, на Сх.Саяні джерела Шумаку, на Ц.Саяні джерела Чойгану, вулкан Перетолчина, на Зах.Саяні хребет Лежачий Саян, озеро Горних Духів, на Пр. Уралі в.в. Колокольні, Манарага, Сабля. Щоб усе це побачити потрібні днювання, а щоб не перетворювати СП в каторгу, можна при плануванні СП забивати ще й резервні дні на випадок чогось надзвичайного. Я вже чую реакцію колег пішохідників, особливо молодих: « Кожне днювання це додатково мінімум 0,5кг продуктів на кожного, разом 2-2,5 кг СП для 5-6к.с.». Для них ці кг зайві. Але почитайте у їх звітах, які вони приходять із своїх СП, як вони їх закінчують. « Сходження не здійснили, втомилися. До цікавого об’єкту не дійшли, скоротили маршрут, не було сил». Так для чого тоді ми робимо свої СП, якщо крім своїх перевалів не бачимо нічого красивого, цікавого.

Замість дивовижних вражень від чудового району, в якому ти вдруге, може, ніколи не будеш, у тебе залишилася довідка про СП. Ти пробіг повз всього чарівного, не поїв ягоди, грибів, риби, доповз до фінішу, вдома місяць. приходив до тями. Це на такий « туризм - найкращий відпочинок» у тебе пішла відпустка, ти витратив свої гроші, яких у тебе так небагато. Зате стільки розмов про екстрім, про те , як ви круто пробігли свій маршрут. Треба пам’ятати, що кожний СП це – вже екстрім для кожного організму, а своїми бігами ви часто відбиваєте бажання займатися туризмом у своїх учасників. І це зараз, коли так тяжко набрати повний склад групи. Так, ви хотіли зекономили час, а економія часу це - зменшення ваги рюкзака, якась економія вартості СП, і замість нормального похідного життя загнали своїх учасників в умови виживання. Від фронтовиків я чув , що війна теж життя, але сконцентроване життя; коли за той же час встигаєш побачити, відчути, пережити, передумати набагато більше, ніж у звичайних умовах. Тому, мабуть, фронтовикам йшла вислуга: день на фронті за три звичайної служби. Туризм – теж сконцентроване життя, може не на стільки, як на фронті. Повернуся до виживання. Чомусь зараз забувається закон туризму: темп руху і режим руху в СП витримується по найслабшому учаснику і для цього (в нормальних умовах) він іде другим в колоні.

Щодо ваги рюкзака. Усі жаліються, що тяжко, особливо у перші дні, але носять з собою 1-1.5л води. Не в пустелі, ні, а в Карпатах, на Уралі. В пустелі Кара Кум я сам носив воду, і не 1л, а літрів по 8 на кожного учасника. В альптаборі нас навчали: зранку кружку, в обід кружку, а ввечері пий, скільки хочеш, і ще 0.5л зверху і пояснювали , чому такий водний режим треба витримувати. Це є в кожній книзі, але чомусь усі про це забули. Мода пішла така: пляшка пива і на Хрещатик. Тільки забувають, що поход це не Хрещатик.

Якщо вже пішла розмова про вагу рюкзаків, то не можна промовчати і про технічне забезпечення груп в СП. Зараз більшість учасників СП приймає участь у змаганнях з техніки. Вони звикли до великої кількості заліза. «Зайвих» 2кг продуктів для них не придатно, а жумари, зайві карабіни, крюччя, льодобури, блоки – нормально, адже це – показник класності команди. Особливе відношення у мене до козирних лижних палок, мода на які пішла від альпіністів, які роблять свої сходження на великій висоті, де не вистачає кисню і вони на межі сил дістаються по снігу до вершини. Їм потрібні ці підпорки. А от навіщо вони потрібні у гірській тайзі, де найкращою опорою на схилах, на бродах і переправах, для глісування по осипу і снігу завжди були альпенштоки. Дешево, надійно, витримується техніка безпеки. Палки не витримують навантаження на схилах, не ясно, що з ними робити на бродах. Я розумію, що на кольорових фото «гірський ас» виглядає набагато краще з козирними палками, ніж з альпенштоком.

Багато нового з’явилося в туризмі за останні десятиріччя: кольорові карти кілометровки, цифрові фотоапарати, легкі і надійні, дати на фотографіях, їх кількість і якість знімають багато «хімічних» проблем; GPS багато допомагає з орієнтуванням, з визначенням висот та відстаней, але, маючи таку техніку в руках не треба забувати про карти і компаси (прибори іноді зависають ), а, головне, нова техніка не повинна допомагати «хімічити» на маршрутах ( на Пол. Уралі у нас розбіжності між картою і GPS-ом в день були не більше 0.5 км, а у декого 100км на маршруті довжиною в 250км). Таке використання нової техніки мені не до вподоби, як і використання INTERNETу далеко не в мирных целях. А от інший випадок мені сподобався: випускалася п. Моянська і на усіх складних ділянках спланувала запасні варіанти ( штук 5 ), чим шокувала МКК. Альтернативу було знайдено: перед і після кожної такої ділянки керівник зобов’язан був надсилати SMS.

Мене в 70-х роках вразила фотографія в звіті про СП по Алтаю знаного київського туриста Іванченкова Михайла Гавриловича: його група на перевалі Делоне 2Бк.т. Сніг, льод, а вони у брезентових штормовках і комбінезонах, обв’язки з репшнурів, карабін в перехресті. Мінімум спорядження. Де його візьмеш в ті часи? І навіщо воно зайве, якщо стартова вага рюкзака була в 5к.с. мінімально 40кг, а з таким по маршруту не побігаєш. От і брали репшнури і по 2 карабіна на людину, мінімум крюччів. До чого я веду? Якщо вже економлять на харчах, то на зайвому залізі економити – сам Бог велів. Спорядження стало і кращим, і легшим, і доступнішим ( були б тільки гроші ), але це не означає, що його чим більше в поході, тим краще.

А от чи стала якість продуктів кращою? Сумніви беруть. Головною фігурою в групі колись був завхоз ( ну може трошки нижчою, ніж керівник), а головною його біллю була калорійність, тому що по розумним книжкам в СП вона повинна була складати не менше 4000ккал. І це при кращій якості тодішніх харчів. Учасники мого СП по Півн. Уралу 1978р. ще й досі згадують, як було їм голодно в поході. І це при тому, що добова норма харчів була 740г., ягоди і грибів було дуже багато. А зараз добова норма у всіх менше 600г. і ніяких розмов про калорії, білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини. Ми у своїх СП за 3тижня худали на 5-7кг, проходили свої далеко не хилі маршрути, але ніколи не були настільки виснаженими, щоб скорочувати запланований маршрут. Кілька років ми з моїм товаришем робили по два СП вищих к.с. підряд і не жалілися на виснаженість. Нинішня виснаженість від бігу по маршруту, недостатнього відпочинку у поході, недостатніх харчів.

Ще проблема: зараз керівники планують часто чисті еталони, забуваючи при цьому, що еталон це – мінімальна складність СП даної к.с. в даному районі. Часто еталони не можуть набрати по балах мінімум, особливо нові еталони 5-6к.с., тому що в районі нема різноманітних перешкод високої трудності. Можна на 25% зменшити протяжність маршруту за погодженням з МКК, але при значній технічній складності ( Правила Таб.2.1.). В МКК завжди вважали значним перевищенням - зайва перешкода вищої к.т. для даного району в порівняні з еталоном. Усі складні перешкоди, особливо які визначають к.с. маршруту або першопроходження повинні доказуватися не глоткою і брудом в INTERNETі, а фотографіями, паспортами перешкод, їх схемами. І не треба доказувати, що по фотографії брод стенкою з глибиною нижче коліна це - брод 2Ак.т. Я не можу (хіба що по карті)перевірити швидкість течії, але для мене глибина 0,5м це вище коліна. Або якщо у вас на фото є перила, то це ще не доказ крутого схилу, а то й скель, по яких ви, бідненькі, лазили з тяжкими рюкзаками. Ну і до чого ці «війни» між окремими керівниками і МКК, якщо є фотографія , ваша фотографія.

Щоб закінчити розмову про еталони хочу сказати, що, на мою думку, еталонів в кожному туристському районі повинен бути мінімум. Візьмемо еталон в Карпатах: розрахунки доказали, що пішохідна трійка повинна проходити через три головні хребти: Горгани, Свідовець, Чорногірря, а два з трьох дають маршрут 2к.с. Щоб набрати бали на трійку в Криму еталон проходить по усім каньонам (так вирішили колись самі кримчани). Еталони Росії теж мають свої родзинки:

  • 4к.с. на Кольському півострові - обов’язкове сходження на Хібіни;
  • довга 6к.с. у Сх.Саянах - дві переправи через р.Кітой;
  • 6к.с. на Баргузині-Ікатані велике різномаіття перешкод високої к.т. (переправи, перевали, рослинність, болота);
  • безсумнівні «шістки» в Сунтар – Хаяті та хр. Черського, де є ще такі перешкоди, як сніг та льод;
  • розрахунки не підтверджують наявність 6к.с на Пр. Уралі; любителі цього району, не забувайте, що еталони захвачують Аранецькі болота з заходом на хр. Сабля і Саранпауль, тобто до обов’язкових сходжень на чітко визначені вершини додалися обов’язкові пішохідні ділянки з високою к.т. (див.72.1,72.2 Перечня) замість всюдихідного під’їзду (від’їзду) на Кожим;
  • Таймир. Я ходив там у 1984р. і прорахував свій маршрут. Незважаючи на 450км за 25х.д. він не дотягнув до 6к.с. Якщо комусь дуже хочеться зробити там 6к.с., то групу треба штучно загоняти на переправи і в каньони 2Бк.т.. Така ж ситуація і на Верхньоангарському хр.;
  • усі північні нові 6к.с. ( Н. Земля і іже з нею ) не мають перешкод високої к.т. і, якщо викинути з Методики географічний коефіцієнт ( а його давно треба викинути ), вони не наберуть балів навіть на 5к.с..

Додаткові бали сумнівним еталонам може додати нова Методика Бабенко-Вільнера. Але і вона не допоможе районам з малою різноманітністю перешкод та й ті малої к.т.. Не можна «за вуха тягнути» маршрути, тим більше, що вони на чужій території.

Мені особисто не подобається піша 4к.с. на З.Кавказі. Може тому, що для мене Кавказ це - ГКХ з його снігами і льодовиками, водоспадами і альпійськими луками. Я розумію, що зараз там кордон і усе перекрито, але заради 4к.с. лазити по кущах і каньонах на Кавказі? По балах маршрути проходить, ніяких претензій у мене до керівників груп нема: вони відкривають нові можливості для інших, але це – не мій Кавказ.

Ну і, пару слів, про суто гірські маршрути групи 7, як це названо у Перечні еталонів Росії. Я повністю згоден з авторами цього документу: тут є, що робити пішоходам. І, не зважаючи на істерики деяких гірняків (і не тільки їх), треба випускати туди навіть групи водників і велосипедиків, якщо їх досвід дозволяє їм ходити в тих місцях. Ці істерики я чув в 1981р., коли нас не пускали на Алтай с перевалами 2Бк.т. тільки тому, що ми не гірські туристи. Ці істерики я чую і сьогодні, коли деякі деятели хочуть відмінити гірські еталони в Карпатах і Криму, на яких виросла ціла плеяда висококласних туристів Києва. Ну відмінять вони гірські еталони, але вершини і перевали, класифіковані альпіністами, вони відмінити не в змозі і заборонити не гірнякам ходити на них вони теж не зможуть. Можна відмінити усе, що завгодно, але складність вершин і первалів від цього не зміниться. Гори для усіх, а не тільки для избранных, і не можна заборонити ходити в них, особливо, якщо люди мають законне право і досвід. Заборонітелі, підніміть свій зад і сходіть на ці вершини і перевали, але так, як цього вимагають Правила п.2.3.2.3. і Перелік еталонів України, тобто в категорійних СП на основній частині маршруту при наявності снігового покрову, який вимагає застосування спеціального спорядження і техніки подолання. І тоді ця проблема закриється раз і назавжди.

Колись гірняки гордо себе називали молодшими братами альпіністів, ну а усі інші, по логіці, були найменшими. Усі знають, до чого приводять ці теорії з братами. Горам все одно, хто приходить до них: альпініст чи просто людина, а от гірнякам не все одно: у них для своїх теорії малих і великих гір, а для інших середньогір’я і високогір’я. Коли у них питаєш, де кінчається одне і починається друге, чіткої відповіді нема. А от у їх документах є: висотний досвід потрібен для висоти більше 5000м. Якщо перевальний взліт однаковий, техніка проходження та сама, спорядження потрібне те саме, то чому перевали в Хібінах, на Кодарі, на Кавказі мають різну розцінку. Багато перевалів на Кавказі нижче 3000м, але вони висотні, а перевали на Кодарі чи на хребті Черського не висотні, тому що нижче 3000м. Що до мене, якщо перевал 2Б, то він і в Африці 2Б. От до чого приводять ці теорії про «братерство».

За останні роки є кілька випадків, коли в СП ідуть випадкові люди, яким не під силу а ні СП, а ні туризм, як такий. Я розумію керівників, яким важко набрати учасників для СП, важко навіть в міцних клубах. Вони беруть незнайомих людей, а потім сходи учасників з маршруту і дострокові закінчення СП, і «хімія» з кількістю учасників в СП, і т.п… Я навіть і не знаю, що краще для керівника: взяти ненадійного учасника чи «хімічити» з фотографіями. Практика завжди була одна: перевірити такого учасника в поході нижчої категорії. Так роблять альпіністи. По їх законам навіть МС повинен розпочати сезон зі сходження не вище 2к.т.. Так роблять і хороші керівники в туризмі, які не хочуть мати проблем влітку. П. Моянська зібрала в свій літній СП міжнародний склад. ЇЇ вимогою для участі в ньому було: обов’язкова участь усіх у травневому СП, незважаючи на те, що усі знали один одного по змаганням з техніки. Ти можеш бути хорошим для змагань, можеш бути найкращим для Хрещатика, але ненадійним для СП навіть не такого складного, як у нашої героїні.

Що мені ще не подобається в туризмі зараз, так це хворобливе відношення деяких керівників до оцінки їхніх походів. Ми свій СП робили для себе, для своєї групи і ніколи не думали, як його оцінить хтось і десь. Нас цікавив новий район, ми намагалися кожний наступний СП робити складнішим, ніж був минулий (для росту керівника і учасників), в кожному районі намагалися побачити усе можливе, тому що знали, що другий раз, навряд чи, попадемо в цей район, тому що є інші райони, де ми ще не були. Мене не цікавило, мій СП кращий чи гірший за інші, яке місце він десь там займе, я ж не для того займаюся туризмом. Це - мій СП, для мене він був найкращим, я його робив для себе, я побачив усе, що хотів. Нас не мучило питання, якою к.с. його оцінить МКК. Ну як його можна оцінити, якщо ми пройшли нами запланований маршрут, а планували завжди з великим перевищенням порівняно з еталоном. Навіть зараз через 30 років усі наші 5к.с. залишилися 5к.с. Після СП ми робили аналіз спорядження, харчів, режиму, графіка, вивчали свої помилки, щоб їх більше не робити. Чужими СП ми цікавилися тільки, коли планували наступний свій: шукали інформацію про район, а не компромати на керівника , учасників. Я не пам’ятаю ні одного випадку, щоб туристи один одного поливали брудом ( може тому, що тоді не було INTERNETу). Якщо хтось мені не подобався, я знав, що з ним у поход я не піду ні в якому разі – от і все. І не треба було розказувати усім, який він поганий і що він тобі зробив. А зараз якесь хворобливе відношення до чемпіонатів, до місць, до медалей. Причому, щоб підняти свій рейтинг, треба обов’язково знайти щось погане у суперника (якщо нема, то придумати), підняти хай на всю Україну, облити брудом суперника, ГСК, МКК – аби тільки виграти, аби тільки твій звіт, де «липа на липі, хімія на хімії», зайняв перше місце. Особливо дістається чомусь киянам. І зараз, коли я чую, що ці «погані» кияни стоять один за одного, я радію з цього, я пишаюся цим, для мене це – бальзам на душу. У нас нема розбрату (між туристами, а не з клерками), між нас нема ворогів; якщо точки зору в чомусь не співпадають, ми не намагаємося когось зламати, забруднити. Зрозуміти? Так. Доказати? Так. Причому доказати не глоткою, а розрахунками, логікою, документами. В київському туризмі унікальна ситуація: у пішохідників Вільнер, Леві – Бабенко – Злацький; у гірняків Віленкін – Литвиненко, Пайзанський – Михацький - Келін . Тобто 3-4 генерації туристів, але ніяких непорозумінь між ними, завжди знаходиться альтернатива у спірних питаннях, кияни не ганьблять одне одного. Чесне відношення старшої генерації до туризму, до походів продовжує молода. Подивіться на маршрути походів Келіна, Моянської, Волкової, Алтай Злацького – нам за них не соромно, і вони самі не будуть червоніти за себе навіть через 30 років, як не червоніємо за свої СП ми. Хороша в Києві зміна. Тандем старі – молоді іде тільки на користь київському туризму. Ну а ми, старпери, згідно космічних законів, ще десяток років можемо вчити молодь тому, чому вчили нас, коли ми були молодими; тому, чого нема в Правилах, Настановах ( пані Міщенко казала, що старпер це – не образа, а медичний діагноз ). І ми будемо вчити, тому що наша молодь повинна знати, що не можна в СП замість цукру їсти сахарин, хоч він і легше; що мівіна - непоходний продукт, хоча і легка, що альпеншток надійніший, ніж лижна палка; повинна знати, як ставити ногу на спусках, підйомах і траверсах, що на бродах не можна йти босоніж і треба зняти плащ, розслабити лямки, розстебнути поясний ремінь і тримати один одного за лямку або плечі, що на скелях коліна і лікті повинні бути закриті, що темп руху в СП задає найслабший учасник, який іде другим в колоні і т.п. Примітивні дрібниці, а більшість молодих їх не знає, хоча вміє організувати крутопохилу переправу і підйом постраждалого на скелю. Зараз спорядження не те, оснащення не те, а гори, тайга, ріки залишилися тими же, небезпека залишилася та сама. І молодь повинна знати, що дрібничок в туризмі не буває. Нас вчили, що усі правила альпінізму (туризму) написані кров’ю, тому треба знати і виконувати їх.

Молодь повинна отримувати від СП насолоду, яку отримували і отримуємо ми, хоча наші СП зараз скромніші в порівнянні з СП молодих. Пройде мода на лижні палки, на пляшки з водою в руці на маршруті, тільки назавжди залишаться туристська етика, туристські традиції з дбайливим відношенням до природи, чистим відношенням людей одне до одного, залишиться туризм.

Автор: Олег Павлович Ничепоренко голова підкомісії пішохідного туризму ЦМКК


Если Вам понравилась статья, поделитесь с автором сухариком!
Кстати у автора уже 17 сухарик!
+ 0
 

Комментарии  

 
+4 #1 Александр Админов 10.12.2011 01:17
Дуже дякую за статтю! Сподобалися Вашi роздуми. Майже з усiм згодний. Темп проходження СП - досi викликае дискусii у моiй родинi. Батько вважае що краще ходити швидко - так бiльше побачиш. А я навпаки вашоi думки дотримуюсь. Особливо для походiв 1-2 категорiй.
Цитировать
 
 
+4 #2 Сергей Моренко 10.12.2011 09:22
Хорошая статья, добрая, спасибо!

Во многом и сейчас походы строятся именно так, что определяющим является что посмотреть, а не как между всем этим перелезть. Ведь водопады, закаты у красивого озера и прочие шикарные виды, помнятся гораздо ярче количества провешенных веревок.
Да и продуктов берем в длинные походы не менее 700-750 грамм. А то сколько там этого удовольствия в походах - виды красивые, поесть да поспать. А если при этом еще сухой и теплый, то вообще счастье.
Несколько другого мнения о хороших треккинговых палках (считаю очень удобной и помогающей вещью в походе), ну это кто как привык. На современные "купольные" палатки и горелки лет 10-12 назад сам поглядывал с легкой иронией, так же как на гортекс и прочие мембраны в одежде и обуви, а ведь удобно.
Мы, молодые, еще помним, что в походы, даже сложные, отдыхать ездим! Поэтому на этом фоне и неприятны разные инет-разборки. Ведь если пообщаться с каждым в отдельности, опытные, хорошие люди.
Цитировать
 
 
-3 #3 Крутоуз Дмитрий 10.12.2011 10:43
статья хорошая..
потешил этот помент:
Зайвих» 2кг продуктів для них не придатно, а жумари, зайві карабіни, крюччя, льодобури, блоки – нормально, адже це – показник класності команди.

и вспомнились группы идушие на новый годы в крым, которые берут на ВСЕХ учасников ледорубы, кошки, 14 балонов газа (на 10-12 дней) и т.д. и т.п. И это притом что готовить еду можно на костре, а кошки с ледорубами и прочим железом пригодятся только на 300-500 метрах маршрута..и то не всем...но - это ж 2 к.с. горная...)))
Цитировать
 
 
+2 #4 Владимир Трощенко 10.12.2011 12:30
Майже з усім згоден в статті, тільки не треба ідеалізувати відношення між туристами в минулому- для мене було шоком, коли я попав вперше на якусь зустріч туристів(чи то МКК, чи щось) і як хтось з харківян(по-моєму Мажейко) кричав на когось з членів суддівської колегії походів: ВИ ж в нормальні походи не ходите! Просто тоді це залишалось в вузькому колі, а тепер знають всі
І про захист киянами одним одного, коли ідейна солідарність це добре, коли це кругова порука по захисту того, хто регулярно порушує Правила...
Цитировать
 
 
-6 #5 Парчевский 12.12.2011 13:56
«Так чи інакше від роздумів про положення в українському туризмі пухне голова. І тому я вирішив видати мої роздуми «на гора», щоб голова пухла не тільки у мене одного» НЕЧИПОРЕНКО

Навряд чи в когось почне пухнути голова, якщо Ви, Олег Павлович в своїй статті будете говорити не повну правду.
Почати свою відповідь на статтю О.П. Нечипоренко хотів би його словами «INTERNETу в мене нема, а заводити його, щоб читати ваш бред, мені зовсім не хочеться.».
Видно поміняв Олег Павлович відношення до інтернету. Поміняв вчасно, коли закінчилась дискусія з О. Келіном, І. Злацьким, Т. Моянскою та М.Белимом на
цьому самому сайті після статті С. Моренко «Пересечение видов».
Вхід пішла «тяжка артилерія», що ж дамо відповідь і їм. Тільки зразу ж попереджаю Вас, Олег Павлович, що в дискусії по інтернету Ви можете почути ПРАВДУ, яка Вам може бути не до вподоби. Але нічого не зробиш, коли правда очі ріже, до того ж буду підкріплювати ПРАВДУ нормативними документами.

«Туризм – теж сконцентроване життя.
Таке використання нової техніки мені не до вподоби, як і використання INTERNETу далеко не в мирных целях.
Кілька років ми з моїм товаришем робили по два СП вищих к.с. підряд і не жалілися на виснаженість.» НЕЧИПОРЕНКО

Так бувало не завжди. Наприклад, в 2007 році на Хамар-Дабані в пішохідній пятьорці Ви особисто, з своїм товаришем – керівником групи зійшли з маршруту. А групу відправили далі по маршруту без керівника, точніше передали керівництво 5 к.с. учаснику похода, який НЕ МАВ ПРАВО керувати походом 4-5 к.с. Без всякого рішення МКК. Перевірити інформацію можливо на сайті ТКГ http://www.tkg.org.ua/node/7648 .
Як же цей вчинок в’яжеться з Вашим висловлюванням в цій же статті: «Нас вчили, що усі правила альпінізму (туризму) написані кров’ю, тому треба знати і виконувати їх.»?
Ви самі рахуєте по іншому: «СП киянина п.Долженко Київська ЗМКК зарахувала 5к.с. Ця група планувала пройти нормальний, набагато складніший маршрут, ніж маршрут п. Некрасова, але захворів в СП керівник групи і група була змушена змінити свій маршрут і завершити свій СП на чолі з іншим керівником, не порушуючи при цьому Правил. Керівник Долженко і Нечипоренко, який виводив захворівшого з району СП, довідки не отримали» (Нечипоренко). Питання до Вас, який пункт Правил дозволяє групі самій в поході поміняти керівника, який до того ж не мав відповідного досвіду??? Чи Правила треба виконувати всім, крім «избранных»?

«Часто еталони не можуть набрати по балах мінімум, особливо нові еталони 5-6к.с., тому що в районі нема різноманітних перешкод високої трудності.
… Усі складні перешкоди, особливо які визначають к.с. маршруту або першопроходженн я повинні доказуватися не глоткою і брудом в INTERNETі, а фотографіями, паспортами перешкод, їх схемами.
Ну і до чого ці «війни» між окремими керівниками і МКК, якщо є фотографія , ваша фотографія.» НЕЧИПОРЕНКО

Відмінно сказано. Передайте ці слова О. Келіну, щоб він зрозумім, що доказувати «складні перешкоди, особливо які визначають к.с. маршруту.. повинні доказуватися не глоткою і брудом в INTERNETі, а фотографіями, паспортами перешкод, їх схемами… якщо є фотографія , ваша фотографія.».
Це я про високотрав’я, та інші складні перешкоди ПІШОХІДНОГО туризму яких немає на фото, за то є в підрахунку категорії складності в звіті Келіна 2009 року.
«Еталони Росії теж мають свої родзинки:
• довга 6к.с. у Сх.Саянах - дві переправи через р.Кітой;
• 6к.с. на Баргузині-Ікатані велике різномаіття перешкод високої к.т. (переправи, перевали, рослинність, болота);
• безсумнівні «шістки» в Сунтар – Хаяті та хр. Черського, де є ще такі перешкоди, як сніг та льод;
• розрахунки не підтверджують наявність 6к.с на Пр. Уралі; любителі цього району, не забувайте, що еталони захвачують Аранецькі болота з заходом на хр. Сабля і Саранпауль, тобто до обов’язкових сходжень на чітко визначені вершини додалися обов’язкові пішохідні ділянки з високою к.т. (див.72.1,72.2 Перечня) замість всюдихідного під’їзду (від’їзду) на Кожим;» НЕЧИПОРЕНКО
Олег Павлович, як голові підкомісії пішохідного туризму ЦМКК не варто вводити в оману всіх. Дивимось Перелік 2008 року:
72.1.Пос. Саранпауль – база Неройка – г. Неройка (1Б, 1645 м) – р. Паток – оз. Кулик-Тур – р. Манья – р. Бол. Паток – р. Надежд – оз. Долгое - пер. «Озерный» (2А, 1279м ) – г. С. Озерная (2А, 1442 м) – р. Озерная - пер. «Щель» (2А, 1209) – р. Вой-Вож-Сыня – р. Седь-Ю – пер. Энтузиастов (1Б*, 1020) – г. Сабля (2А, 1497) – р. Седь-Ю – пер. б/н (н/к, 958 м) – р. Озерная – пер. Сундук (н/к, 670 м) – р. Вангыр – руч. Большой – р. Ягуней – пер. Двойной (1А, 1065 м) - г. Ю. Колокольня (1Б, 1640 м) – р. Харота – руч. Безымянный – р. Бол. Вангыр – р. Мал. Вангыр – пер. Прямой (н/к, 1061м) – р. Парнук – г. С. Неприступный (2А, 1667 м) – плато Парнук (1А, 1500 м) – г. Конгломератная (н/к, 1571 м) – траверс (1Б) – г. Граничная (н/к, 1674 м) – пер. б/н (2А, 1609 м) – р. Ломесь-Вож – р. Кось-Ю – пер. Студенческий (1А, 1092 м ) + г. Манарага (1Б, 1666 м) – р. Капкан-Вож – г. Лжеманарага (2А*, 1410 м) – пер. Спартак (1А, 1090 м) – р. Оленья – руч. Средний – пер. Зигзаг (н/к, 1114 м) – р. Лимбеко-Ю – пер. б/н (н/к, 972 м) – р. Балбан-Ю – база Желанная – гор. Инта.
ТУТ І РЯДОМ НЕМАЄ АРАНЕЦЬКИХ БОЛОТ..
72.3. Гор. Ухта – г. Вуктыл - исток р. Щугор - пер. Газопроводный (н/к, 935 м) – г. Пеленъер (н/к, 1062 м – траверс водораздельного хр. до г. траверс г. Тельпосиз (З+В вершины (2Б.) – р. Щугор – р. Торговая – оз. Торговое - пер. Торговый (н/к, 810 м) – р. Нямга (оз. Паток) – пер. Евро-Азиатский (1А, 810 м) – г. Неройка (1Б, 1645 м, рад. ыход) – р. Патоквож – р. Паток – р. Бол.Паток – пер. №7 (Бол. Паток) (н/к, 580 м) – р. Манья – руч. Водопадный – пер. Карниз (1А*, 800 м) – плато Парнук (1А, 1490 м) – г. Конгломератная (н/к, 1570 м, рад.выход) – пер. 850-летия гор .Москвы (2Б, 1430 м) – р. Пывсяншор – пер. Аленка (1Б, 1580 м) – пик Комсомол (1Б, 1730 м, рад. выход.) – р. Пывсяншор – руч. Моренный – р. Косью – г. Манарага (1Б, 1663 м, рад. выход) – р. Манарага – р. Косью (сплав) – г. Центральная Колокольня (1Б, 1640, рад. выход.) – р. Косью (сплав 2 кс.) – ст. Косью
ТУТ також НЕМАЄ АРАНЕЦЬКИХ БОЛОТ ТА ХР. САБЛЯ.
При чому тут еталони і «розрахунки не підтверджують наявності 6 к.с. на Приполярному Уралі»??? Які розрахунки для еталонів?
Якщо по українській МЕТОДИЦІ ВИЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРІЙ СКЛАДНОСТІ ТУРИСТСЬКИХ СПОРТИВНИХ МАРШРУТІВ, то наприклад, для нашого маршруту 6 к.с. 2009 року по Приполярному Уралу, розрахунок, ЯКИЙ ПІДТВЕРДЖУЄ ВІДПОВІДНІСТЬ 6 к.с., можливо подивитись http://risk-life.com/component/content/article/2-peshehodniyturizm/73-ural , Якщо по проекту методики Бабенко-Вільнера, то розрахунок, ЯКИЙ ПІДТВЕРДЖУЄ ВІДПОВІДНІСТЬ 6 к.с., можливо подивитись http://risk-life.com/component/content/article/2-peshehodniyturizm/55-metodika .
Я, Олег Павлович, розумію, що якби ми, команда Рівненської ФСТ, пройшли похід 6 к.с., наприклад, на хр. Черского, то Ви б в цій статті написали «розрахунки не підтверджують наявність 6к.с на хр. Черского». Тут я можу тільки згадати анекдот: « Иду, смотрю сосед тонет, мелочь, а ПРИЯТНО…».
І будь-ласка, Олег Павлович, не ставте свою ОСОБИСТУ ДУМКУ вище рішення президії ФСТУ та рішення ЦМКК. Нагадаю, що президія ФСТУ 26.06.2011 року прийняла російский Перелік 2008 року, В ЯКОМУ Є ТРИ ЄТАЛОННИХ ПІШОХІДНИХ МАРШРУТА 6 к.с. НА ПРИПОЛЯРНОМУ УРАЛІ.
Також, ЦМКК в 13.10. 2011 року прийняло рішення: « 3. Стосовно Переліка еталонних маршрутів спортивних туристських маршрутів (ТССР, Москва, 2008 рік), затвердженого Президією ФСТУ 26.06.2011 р., постановили прийняти до керівництва нитки маршрутів з "Перечня....."»
Якщо Ви особисто ходили по Приполярному Уралі прості маршрути, то це не означає, що їх там не має.
Цитировать
 
 
-7 #6 Парчевский 12.12.2011 13:58
Чому, Олег Павлович, Ви тут не поступаєте за СВОЇМ ЖЕ ВИСЛОВЛЮВАННЯМ: «Причому доказати не глоткою, а розрахунками, логікою, документами.»? Докажіть не глоткою, а розрахунками, що згідно російського Перечня еталоних маршрутів 2008 року, маршрути 72.1, 72.2, 72.3 не відповідають пішохідному походу 6 к.с.
За свій маршрут по Приполярному Уралу 2009 року я привів розрахунки по діючий українській Методиці та проекту методики Бабенко-Вільнера.
Докажіть, що Ви розумніший за тих росіян, які пройшли та ПРОРАХУВАЛИ на Приполярному Уралі пішохідний похід 6 к.с. Наприклад, А. Затонський – чемпіон Россії 2009 року в абсолютному класі пішохідних маршрутів 4-6 к.с., з його походом 6 к.с. по Приполярному Уралу.
«Ну і, пару слів, про суто гірські маршрути групи 7, як це названо у Перечні еталонів Росії. Я повністю згоден з авторами цього документу: тут є, що робити пішоходам. І, не зважаючи на істерики деяких гірняків (і не тільки їх), треба випускати туди навіть групи водників і велосипедиків, якщо їх досвід дозволяє їм ходити в тих місцях.» НЕЧИПОРЕНКО

Не буду спорити по водним та вело маршрутам на Памірі. І так зрозуміло, що на Памірі є маршрути вищої к.с. з цих видів спортивного туризму (наприклад, якщо навіть в Карпатах є вело маршрути вищої категорії, то на Памірі і по давно).
А щодо Вашого: «Я повністю згоден з авторами цього документу: тут є, що робити пішоходам.», то наведу оригінал тексту російського Переліку 2008 року по пішохідним маршрутам 7 групи в високогірних районах:
«Группа районов высокогорья – группа № 7. Это Центральный Кавказ, Памнр, Памиро-Алай, Джунгарский Алатау, Северный и Центральный Тянь-Шань. Эти районы характеризуются типичным высокогорным рельефом – остроконечные вершины, скалы, мощные ледники. В то же время в долинах и на альпийских лугах пасут скот, повсюду проложены хорошие тропы. Основные препятствия в этих районах перевалы и поэтому маршруты здесь горные. Но проводятся и пешеходные походы. Если маршрут построен так, что определяющими препятствиями являются каньоны, сложные переправы, лесные заросли на крутых склонах, то такой маршрут должен классифицироват ься по походным меркам как пешеходный и к участникам группы должны быть предъявлены соответствующие требования по опыту».
Давайте подивимось звіт О. Келіна, якому Київська МКК зарахувала ПІШОХІДНИЙ похід 5 к.с.: каньйни 0; переправи – максімум 1А; лісові хащи на крутих схилах – 0.
Питання до Вас, Олег Павлович – що Ви та Київська МКК НАЙШЛИ ПІШОХІДНОГО В МАРШРУТІ 5 к.с. НА ПАМІРІ у КЕЛІНА в 2009 році? ЩО???
Згіден з Вами, в високогірних районах є що робити пішохідникам. В Радянському Союзі максимальною категорією для пішохідників, наприклад на Памірі була 2 к.с., зараз згідно прийнятого президією ФСТУ Переліку росіян 2008 року на Памірі максимальна для пішоходіа 4 к.с.
Чому Ви, Олег Павлович разом з Київською МКК випускаєте на Памір в пішохідний похід О. Келіна в 2009 році, та Т. Моянську в 2011 році? Як це в’яжеться з Вашим постулатом: «…тільки назавжди залишаться туристська етика, туристські традиції»? Чому Ви, як член МКК допускаєте відверті помилки в розрахунку к.с. згідно «Методики визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів.» та «за вуха притягуєте» ПІШОХІДНУ 5 к.с. в звіті Келіна 2009 року?
Подивіться звіт Келіна О. по Паміру 2009 року при розрахунках к.с. по Методиці визначення к.с. ТСП, пораховано вартість походу 145 балів, з яких 36 балів не має або пораховано не вірно?!

«Ці істерики я чую і сьогодні, коли деякі деятели хочуть відмінити гірські еталони в Карпатах і Криму, на яких виросла ціла плеяда висококласних туристів Києва.» НЕЧИПОРЕНКО
ДЕ і коли ВИ почули про гірські еталони в КК? Приведіть документальне підтвердження.
Що мені ще не подобається в туризмі зараз, так це хворобливе відношення деяких керівників до оцінки їхніх походів. Нас не мучило питання, якою к.с. його оцінить МКК. Ну як його можна оцінити, якщо ми пройшли нами запланований маршрут, а планували завжди з великим перевищенням порівняно з еталоном. Навіть зараз через 30 років усі наші 5к.с. залишилися 5к.с. НЕЧИПОРЕНКО
Чому ж Ви, Олег Павлович не підсказали О. Келіну, що ПІШОХІДНА п’ятірка в 258 км. це мало для маршруту, який вперше проводиться в високогірному районі ПАМІР. І який ТРЕБА РАХУВАТИ ПО МЕТОДИЦІ ВИЗНАЧЕННЯ К.С., де в сказано: «8.Відповідно до тривалості (t), протяжності (L) і кількості балів, які набрав маршрут (КС), за таблицею 1 (розділи 1, 2 і 9) визначається його остаточна категорія складності. Маршрут, який не відповідає вимогам розділів 1, 2 і 9 таблиці 1, класифікується як маршрут більш низької категорії складності з елементами маршруту вищих категорій складності, якщо вони є.»
Особливо, якщо це порахована електронним курвіметром. Нагадаю, як Ви радили рахувати Некрасову його похід по Хамар-Дабану: «а киянин Леві крім розрахунків ще попрацював з картою і курвіметром і доказав, що GPS Некрасова «чомусь» нарахував кілометраж майже на 100км більший.»
Цитировать
 
 
-5 #7 Парчевский 12.12.2011 14:00
«Чужими СП ми цікавилися тільки, коли планували наступний свій: шукали інформацію про район, а не компромати на керівника , учасників. Я не пам’ятаю ні одного випадку, щоб туристи один одного поливали брудом ( може тому, що тоді не було INTERNETу).
А зараз якесь хворобливе відношення до чемпіонатів, до місць, до медалей. Причому, щоб підняти свій рейтинг, треба обов’язково знайти щось погане у суперника (якщо нема, то придумати), підняти хай на всю Україну, облити брудом суперника…» НЕЧИПОРЕНКО

Браво Олег Павлович. Браво! Так точно описати ситуацію з подачею протесту І. Злацьким (Київська ФСТ) на ЧУ по походам в 2009 році на судів чемпіонату та команду Рівненської області, МІГ ТІЛЬКИ ЗАМ. ГОЛОВНОГО СУДДІ ЧЕМПІОНАТУ ПО ПІШОХІДНОМУ ТУРИЗМУ 2009 року. Саме Ви, Нечипоренко О.П. були цим суддею.
Вже є доказаним фактом, що в протесті І. Злацького «брудом облили соперника, знайшли погане (якщо нема, то придумати)»:
«- що до суддівства були долучені Буренко (Рівне), Петренчук (Рівне) , Колотуха ( Кіровоград), Трощенко (Миколаїв). Загалом цими суддями були вчинені дії , які впливають на результати змагань на користь одного з учасників , а саме Парчевського І. Мається на увазі надання оцінок за пунктом «Б»… судді забезпечили команді Парчевського перевагу над командою Белима на кожному судді більше як у 28 балів відриву (за недостатньою кваліфікацією або навмисно).
- що що означені судді безпосередньо брали участь в підготовці і проведенні походу Парчевського І..А фактично разом з Парчевським були тренерами-інструкторами .
- що одночасно в заході Рівненського осередку ФСТУ брали участь слухачі Кіровоградськог о осередку , тренером – інструктором яких є суддя Колотуха.» ЗЛАЦЬКИЙ
Рішенням ГСК, апеляційного журі ЧУ по походам 2009 року доказано, що вказані судді мали право судити чемпіонат; рівненські судді не були учасниками, тренерами або інструкторами групи Парчевського; в поході не було слухачів з Кіровоградськог о осередку. ДЛЯ ЧОГО ВАШ, ОЛЕГ ПАВЛОВИЧ, ВИХОВАНЕЦЬ – І. ЗЛАЦЬКИЙ ПОЛИВАВ НАС БРУДОМ? Для того, щоб другий Ваш вихованець М. Белим став бронзовим призером чемпіонату?
Ви, Олег Павлович, розписались в МК Белима, що похід відповідає 5 к.с., не зважаючи на те, що він не виконав вказівку МКК і пройшов перевали 2А, не маючи досвіду та відповідного спорядження. Ви поставили йому оцінку по розділу Безпека +3. Ви не знаєте, як безпечно треба проходити перевал 2А і як виконувати вказівки МКК? Ви ж маєте звання інструктор міжнародного класу, чому Ви поставили звіту Белима по розділу Безпека +3 бала, а саме: «Добре спланований маршрут. Позитивні дії і рішення по забезпеченню безпеки при його проходженні».
Олег Павлович, чи знаєте Ви Правила, де сказано « п. 2.8.3. «На чемпіонатах туристських спортивних походів протести подаються на не допуск до участі у чемпіонаті або ж щодо порушень Правил чи Положення у частині підготовки або організації чемпіонату.
Експертна оцінка суддів не може бути підставою для протесту.»

Для чого подвійні стандарти? Кого Ви збираєтесь ошукати?
Все Ви ДОБРЕ знаєте. Сумно, що такий досвідчений член МКК вляпався в таку брудну історію. Мені особисто дуже жаль. На моєму звіту про похід на хр. Черскій в 1989 році стоїть Ваша підпис, що похід відповідає 5 к.с. Тоді я Вас поважав як професіонала. І як мені зараз сумно чути про себе в 2009 році: «…аби тільки твій звіт, де «липа на липі, хімія на хімії», зайняв перше місце.»
Коли Ви Олег Павлович були щирими і відвертими:
- коли як рецензент підписались під рецензією про мій звіт 2009 року по Приполярному Уралу, де вказали, що похід відповідає 5 к.с. (я зберігаю цей документ, де немає і згадки про «липу чи хімію»);
- коли в листі Некрасову написали: «Да подивіться, які СП 5к.с. роблять на
Україні, порівняйте свої СП з СП Злацького по Алтаю, Келіна по Паміру, Парчевського і Белима по Пр. Уралу. Такі СП не соромно і на МС подавати, тому що ні у кого ніяких сумнівів нема щодо к.с. їх маршрутів.» (Нечипоренко)
- чи коли написали зараз в своїй статті «…аби тільки твій звіт, де «липа на липі, хімія на хімії», зайняв перше місце.»???

«У нас нема розбрату (між туристами, а не з клерками), між нас нема ворогів; якщо точки зору в чомусь не співпадають, ми не намагаємося когось зламати, забруднити. Зрозуміти? Так. Доказати? Так. Причому доказати не глоткою, а розрахунками, логікою, документами. В київському туризмі унікальна ситуація: у пішохідників Вільнер, Леві – Бабенко – Злацький; у гірняків Віленкін – Литвиненко, Пайзанський – Михацький – Келін» НЕЧИПОРЕНКО

Згоден з Вами, у Вас киян унікальна ситуація:
Бабенко зливає інформацію учаснику чемпіонату України по походам 2009 року І. Злацькому(Бабен ко Ю.І. рецензував мій похід ДО ЧЕМПІОНАТУ), а той в порушення Правил пише протест на суддів та іншу команду. І ніхто з киян, ні Ви Олег Павлович, як зам головного судді по пешке, ні головний суддя Дехтяр М.А., ні голова апеляційного журі Віленкін Р.Й. НЕ ЗУПИНЯЄТЕ ЗЛАЦЬКОГО ЗГІДНО ПРАВИЛ: «На чемпіонатах туристських спортивних походів протести подаються на не допуск до участі у чемпіонаті або ж щодо порушень Правил чи Положення у частині підготовки або організації чемпіонату.
Експертна оцінка суддів не може бути підставою для протесту.»

«Подивіться на маршрути походів Келіна, Моянської, Волкової, Алтай Злацького – нам за них не соромно, і вони самі не будуть червоніти за себе навіть через 30 років, як не червоніємо за свої СП ми.» НЕЧИПОРЕНКО

Згоден з Вами, Олег Павлович, що ні Волкова, ні Злацький ( Ігор Злацький увійде в історію спортивного туризма України як негативний персонаж, який ВПЕРШЕ НА УКРАЇНІ в обхід Правил подав протест на суддів та іншу команду на ЧУ по походам в 2009 році) не будуть червоніти за свої походи. Звіт Моянскої не бачив, не скажу. А щодо Олексія Келіна не треба чекати 30 років. Вже можливо червоніти за першу «ПІШОХІДНУ» п’ятірку на Памірі з помилками при розрахунку категорії складності згідно Методики, з двома забросками транспортом до походу та скромним замовчуванням цього факту в звіті, з 258 км. по електронному курвіметру та інше. І допомогли Олексію червоніти Ви, члени МКК м. Київа яки випустили та так зарахували звіт.
Цитировать
 
 
+4 #8 Владимир Трощенко 12.12.2011 15:26
Олег Павлович не був заступником головного судді з пішохідного туризму в 2009 р. він був одним із суддів. Про все інше думаю всі постійні читачи сайту вже мають свій погляд на події.
Цитировать
 
 
+2 #9 Горный пешеход 17.12.2011 13:21
Дисскусия разрастается по горизонтали и диагонали....
...жаль, чукчи очень плохие читатели...
но даже они во вступительной статье к пресловутым Росийским перечням заметили, (в отличии от г.Парчевского, который замечает только-то , что ему выгоджно в данный момент)
что максимальные к.с. по районам даны на основании уже поступивших отчётов, и всячески приветствуется прохождение в тех же районах более сложных маршрутов! К стати это относится к Крыму и Карпатам, в отношении горных походов.
И "киевские" пешеходные в горах не на пустом месте разрабатывались . Есть масса "пешеходных" пятерок в тех-же районах у любимых Парчевским "Старших братьев" (по разуму). Т.Е. ПРЕЦЕНДЕТОВ!
А всё началось ещё в древней Греции: "В здоровом теле - здоровый дух!"(читаем дальше) -...хотелось бы видеть! (в смысле, что нет там его.)
Цитировать
 
 
0 #10 Богдан 17.12.2011 17:24
Спасибо, хорошая статья, всё так и должно быть. Ходить для себя, слушать и чтить старших. Жить и не поливать других грязью.
Цитировать
 
 
0 #11 Владимир Трощенко 05.02.2012 23:11
Це відповідь автора статті Нечипаренко на коментарі, в силу різних причин попала до мене з запізненням
П. Парчевському
А я мав надію, що ти, нарешті, від мене відчепився. Ну чому тобі не живеться спокійно, мирно? Чому треба на усіх нападати? Чи ти , як вампір, що не може жити без чужої крові? А у тебе замість крові бруд. Може тобі не дають спокою лаври великого склочника? Заспокойся, на Україні вже всі знають, що вони погані, а ти най-най-най.
Почуй хоча б один раз не себе, коханого, а інших, особливо молодих, до яких ти, чомусь, відносиш і себе. Я особисто в захваті від молоді, від їх СП, від їх ставлення до туризму. Я в захваті від Келіна О., від Моянської Т., від Злацького І. (радію, що вони кияни), в захваті від некиян Моренка С. і Белима М., СП якого в твоєму улюбленому Пр. Уралі (на інші райони у тебе, мабуть, вже нема ні сміливості, ні сил; можеш ще сходити на Пол. Урал зі своїми «майстрами спорту») був не гіршим за твій «чемпіонський», а звіт набагато чесніший (це моя думка, звісно). Мені подобається, що вони думають масштабно, відкрито, чесно. Сподіваюсь, що їх найкращі СП ще попереду. Вони - сьогодні і завтра СТ.

Усім
Хто хоче знати правду про мій Хамар Дабан, нехай читає не «коментарі» Парчевського (його, слава богу, з нами не було), а наш звіт або спитає у учасників того походу Мхеяна, Палієнко, Белима, Злацького, який в якості керівника завершив той похід. Заміна керівника при тих обставинах не є порушенням якихось нормативів чи законів. Тоді вирішувалось : або сходить з маршруту уся група і виводить захворілого керівника (керівником був не я), або група завершує маршрут без нас, а я з хворим залишаюся в мисливській хатині до його одужання і ми самостійно виходимо в Слюдянку. На мою думку: ми прийняли правильне рішення. Усе завершилося без ексцесів, а туризм поповнився молодими, грамотними керівниками СП вищих к.с. Що думає з цього приводу Парчевський, мені до лампочки.

П. Трощено В.
Твій приклад щодо п.Можейко, п.Володимире, вийшов не зовсім вдалий. Туристи Харкова у 80-х роках робили дуже хороші СП в технічних районах, а кращих звітів про СП, ніж у них, я ніколи не бачив. Деяка «хімія» в їх звітах – це результат відношення ЦМКК до них. Коли я готував свій наступний похід, то
завжди в першу чергу шукав в бібліотеці їх звіти по обраному мною району. А в ЦМКК критикували харьківчан за автономність, тільки вони могли собі
дозволити по 2-3 закидки в одному поході, та ще й вертольотні.
Особисто я ніколи не був супротивником закидки, особливо своїми силами, та ще й коли закидки пов’язані з акліматизацією. На мою думку , закидки – не негатив, як вважають багато хто, особливо у гірняків, а свідчення хорошої підготовки до СП, доброго вивчення району походу, грамотності керівника.

Себе я вважаю більше чукчею – читачем. Письменником стаю вимушено, коли хтось дуже дістає.
Цитировать
 
 
0 #12 Владимир Трощенко 05.02.2012 23:17
Цитирую Владимир Трощенко:
П. Трощено В.
Твій приклад щодо п.Можейко, п.Володимире, вийшов не зовсім вдалий. Туристи Харкова у 80-х роках робили дуже хороші СП в технічних районах, а кращих звітів про СП, ніж у них, я ніколи не бачив. Деяка «хімія» в їх звітах – це результат відношення ЦМКК до них. Коли я готував свій наступний похід, то
завжди в першу чергу шукав в бібліотеці їх звіти по обраному мною району. А в ЦМКК критикували харьківчан за автономність, тільки вони могли собі
дозволити по 2-3 закидки в одному поході, та ще й вертольотні.
Особисто я ніколи не був супротивником закидки, особливо своїми силами, та ще й коли закидки пов’язані з акліматизацією. На мою думку , закидки – не негатив, як вважають багато хто, особливо у гірняків, а свідчення хорошої підготовки до СП, доброго вивчення району походу, грамотності керівника.

Я так і не зрозумів в чому не вдалість мого приклада, я жодним чином не ставив під сумнів походи харківян. Я тільки закликав не ідеалізувати відносин між туристами в минулому. І привів те, що мене вразило при першій зустрічи з маститами туристами. Власне Ви самі в своїй відповіді підтвердили, що відносини були безхмарними.
Цитировать
 
 
0 #13 Latia 12.06.2017 00:47
This article gives clear idea designed for the new viewers of blogging,
that genuinely how to do running a blog.

Have a look at my blog post Ksawery Szczepkowski: http://ladnabielizna.hekko24.pl
Цитировать
 
 
0 #14 Precious 02.07.2017 21:01
I was wondering if you ever considered changing the layout of your website?
Its very well written; I love what youve got to say.
But maybe you could a little more in the way of content so people could connect with it
better. Youve got an awful lot of text for only having one or 2 pictures.
Maybe you could space it out better?

Feel free to surf to my web page :: Jan Bedkowski: http://ladnespodnie.098.pl
Цитировать
 
 
0 #15 CharlesNag 09.08.2017 11:10
Заработок дома http://zarabotok--doma.ru

Заработок дома
Цитировать
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить



Наши эксперты:

  • Парчевский
    290 (+271)
  • Belka
    60 (+82)
  • Белым Максим
    38 (+67)
  • Некрасов
    6 (+62)
  • Сергей
    26 (+61)
  • Некрасов С.
    32 (+54)
  • Александр
    59 (+52)
  • trovlad
    305 (+43)
  • Іван
    36 (+35)