Баннер
 


Increase Font Size Option 6 Reset Font Size Option 6 Decrease Font Size Option 6

Статьи - Пешеходный туризм   |   Автор: Роман Федчук

На основі цієї інформації за відпочинком в хатині я припустив, що ми йшли по червоній лінії, яка зображена на рисунку 3. Але це суперечило розміщенню кордону, що повинен бути або в місці Кордон 2, або Кордон 3. З такими думками я і залишився до кінця турпоходу.

Після подорожі я купив в Івано-Франківську інші карти і вважаю зараз, що ми рухались по жовтій лінії, вийшовши на гору Щівка.

Рисунок 3. Блукання в урочищі Чорна Ріка

А життя у вагончику продовжувалося. Хоча воно було тихе, як шепіт лісу найспокійнішого дня у році – обідній сон.

Фотографія 20. Я виснажений

Фотографія 21. І ми також

Фотографія 22. Юний господар лісу

Фотографія 23. Дим та вогонь зігрівали нас

Більшість речей вже було посушено. Зварили вечерю – легенький суп. Згодом полягали спати. Після першої години ночі стало дуже холодно. Ще раз розтопили пічку й закоптили вагончик. Але тепло через 15 хвилин вивітрилось.

Давно, коли ще вчився в школі, я їхав збирати гриби й ночував з друзями у схожому вагончику, трохи нижче в Чорній. В ночі так само було холодно. Розпалили пічку – спека. Через півгодини – знову тремтіли від холоду. Знову розтопили – спека і т. д.

Ось і дочекалися ранку. Вирушили назад в Осмолоду. Після всього краще піти на Ґрофу та Паренки, а не на Синевир. Десь о четвертій годині були в гірському селищі.

Фотографія 24. Переправа учасників без гумових чобіт

Фотографія 25. Район Чорної

Фотографія 26. Чорна. На фоні Попаді

Фотографія 27. Знову Піскава

Юрко замучився і поїхав додому. Я, Славко та Василь купили продукти у магазині, поїли і десь о п’ятій вийшли в дорогу. Планували заночувати на полонині Плісце. Хотілося бути там о восьмій. Стовідсоткової впевненості, що доберемось на до сутінків не було. Йшли порівняно швидко, оминаючи поворот на Коня-Ґрофецького, де були два дні тому. Маршрут на Ґрофу дуже легкий і я його добре знав, був там декілька разів. Якщо стемніє, планували йти вночі, хоча ніхто не мав досвіду руху в темряві. Перейшовши на лівий (з позиції руху вверх по струмку Котельцю) берег, ми рухались по стежці по досить похилому схилі Канюсяка. Тут багато повалених дерев. Ґрофа і Канюсяк – лавинонебезпечні ділянки. Добрались до пам’ятного хреста воїнам Української Повстанської Армії, переходимо струмок і починається крутий підйом на полонину. На душі вже спокійніше: рух вгору можна продовжувати і в темряві. Але ми добрались до місця призначення ще засвітла.

На Плісці відбудували хатину-притулок. Там ночувало багато туристів. Ми вирішили поставити намет. Здавалося, що це перший день, який пройшов без пригод та ексцесів. Зварили їсти й пішли вечеряти в палатку, залишивши біля ватри взуття. Все згоріло та сплавилось. Ось так. Пригоди продовжуються…

Вночі було холодно і важко спалось.

Фотографія 28. В палатці на Плісці

Ранок зустрів нас теплим сонечком. Ми підійшли до стежки, що веде з Ґрофи на Паренки й там заховали рюкзаки. Взяли з собою воду, сухпайок, дощовики, «аптечку» та палатку – вона була дуже легкою. Через годину ми були на Ґрофі. Я швидко розклав намет і ми нарешті знову насолоджувались гірськими краєвидами.

Частина 1 | Частина 2 | Частина 3 | Частина 4


Если Вам понравилась статья, поделитесь с автором сухариком!
Кстати у автора уже 10 сухарик!
+ 0
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить



Наши эксперты:

  • Парчевский
    290 (+276)
  • Belka
    60 (+82)
  • Белым Максим
    38 (+66)
  • Некрасов
    6 (+62)
  • Сергей
    26 (+61)
  • Некрасов С.
    32 (+57)
  • Александр
    59 (+52)
  • trovlad
    305 (+43)
  • Николай
    232 (+38)